Київ. Куренівка. Забута трагедія 1961 року у СРСР.

Так, друзі — сьогодні буде розповідь про одну трагедію, яка була практично засекречена в СРСР, та й зараз поза межами України про неї мало хто чув.

13 березня 1961 року сталася трагедія на Куренівці, одному з районів міста Києва — внаслідок розмиву дамби тонни пульпи з Бабиного Яру затопили Куренівку, внаслідок чого загинули сотні людей.

Якщо докладно вивчити все, що сталося на Куренівці, то виявиться, що все те, що там трапилося, дивним чином нагадує Чорнобильську трагедію, яка сталася 25 роками пізніше — тут так само влада спершу прийняла бездумне технічне рішення, а після трагедії, що сталася, намагалися максимально засекретити її наслідки.

У сьогоднішній статті — розповідь про велику техногенну катастрофу, що сталася в СРСР у 1961 році і про яку більшість людей нічого не чули.

Як сталася Куренівська трагедія.

Спершу про те, з чого все почалося. На початку п’ятдесятих років радянська влада приймає дивне рішення — на місці масових розстрілів у Бабиному Яру в Києві, замість меморіалу на згадку про жертви або якесь інше пам’ятне місце споруджується звалище будівельних відходів.

Це рішення підписав голова міськвиконкому Олексій Давидов. На околицях Бабиного Яру почали будувати житловий масив, а сам Бабин Яр вирішили залити відходами із сусідніх цегельних заводів.

Щоб не допустити затоплення сусідніх житлових районів, було зведено земляний вал.

Зважаючи на все — нормальних інженерних розрахунків ніхто не проводив, бо параметри валу та пропускна спроможність усієї дренажної системи не відповідали нормам безпеки.

Петрівські цегельні заводи протягом десяти років зливали в район Бабиного Яру свої відходи виробництва, а потім сталося страшне – 13 березня 1961 земляну дамбу прорвало.

Пульповий потік шириною у 20 метрів і висотою близько 14 метрів понісся вниз, несучи на своєму шляху десятитонні трамваї та навіть будинки.

Грязьова пульпа знищила близько 80 будинків (більшість знищених — житлові будинки), стадіон “Спартак” та трамвайний парк — у парку ситуацію ще посилило те, що вчасно не було подано команду про відключення електропостачання, і багато людей у парку загинуло від ураження електричним струмом.

За іншими даними — силову підстанцію встигли відключити кілька працівників парку, пожертвувавши своїм життям, але внаслідок цього врятували десятки людей…

У країні тотальної таємності.

 Так само як і у випадку з Чорнобильською трагедією, влада прийняла рішення максимально засекретити все, що трапилося на Куренівці, було проведено справжню спецоперацію КДБ з приховування наслідків.

У Києві повністю відключили міжнародний та міжміський зв’язок. На ліквідацію наслідків катастрофи кинули солдатів — вони в режимі таємності відкопували з-під застиглої пульпи тіла загиблих, яких потім ховали на різних цвинтарях, вигадуючи різні причини смерті.

Наслідки катастрофи.

Офіційне повідомлення про трагедію було передано лише 16 березня, згідно з офіційними даними — на Куренівці загинуло 150 осіб, за неофіційними даними — 1500 і більше.

За результатами всього, що сталося, прокуратура УРСР порушила кримінальну справу — суд відбувся в режимі найсуворішої таємності, шість посадових осіб, причетних до трагедії, засудили до ув’язнення.

Олексій Давидов, який підписав рішення про будівництво дамби, раптово помер 1963-го року, за офіційною версією — від інфаркту (за іншими даними — застрелився).

Для нас трагедія на Куренівці стоїть в одному ряду з Чорнобильською трагедією — спочатку через бездумні дії влади та керівництва відбувається техногенна катастрофа, після чого влада намагається її максимально засекретити, розповідаючи всьому світу про те, що “все добре, прекрасна маркіза”.

Подивіться також вражаючі світлини пандемійної трагедії сьогодення!

І треба сказати, засекречували такі справи дуже успішно.

Про те, що трапилося на Куренівці у 1961 році не знають навіть багато киян, не кажучи вже про інших жителів колишнього СРСР.

Ось ви, наприклад, чули про ці події?

Ну і взагалі напишіть у коментарях, що ви про все це думаєте.